Літо, а зокрема його друга половина, для мене- пора Днів народжень. Ми з татом народились влітку. Дивно, моєму татові вже майже 71, він- старенький дідусь. А я- вже давно не 12-річна пацанка, яка вправно лазила по деревах і обривала вишні та шовковицю на татовому подвір’ї. Я тепер- доросла тьотя. От тільки щось я себе такою тітонькою не зовсім відчуваю. Мушу часто собі нагадувати:’ Слухай, ти вже людина середнього віку, схаменись, візьми себе в руки!’ Хоча, а чи завжди потрібно? Хіба погано бути молодим душею? Ну, на дерево я вже навряд чи залізу- соромно трохи-але мріяти по-дитячому так і не перестану. Яке ж то життя без мрій?Мрії дають нам крила. Без них ми робимось приземленими. А коли вони ще й здійснюються… От я в дитинстві мріяла вивчити англійську- і вивчила. Збулось? Збулось! Мріяла навчитись в’язати шкарпетки- і за допомогою You Tube мені це вдалось. Здійснилось! Ура! А ще я дитиною мріяла хоч який-небудь тортик спекти. Теж здійснилось! Ура! Ура! Ура! Головне- правильно мріяти. Реалістично. А ще я в дитсадку обожнювала їсти кабачкову ікру. Здогадайтесь що? Теж здійснилось! Тепер вона у мене на столі. Смачнюща! Ось рецепт:

Складові: 1-2 морквини, 1 цибулина, 4 середніх кабачки, 2-3 болгарських перці, сіль, перець, олія, 250 г сметани, 5-6 зубчиків часнику, 1-2 ст. л. томатної пасти.

Готуємо: Моркву натерти на крупній тертці, цибулю нарізати, обсмажити їх разом на олії (10 хв). Кабачок обчистити і натерти на крупній тертці, докинути до моркви, посолити. Тушити з відкритою кришкою 20-30 хв. Додати порізаний болгарський перець, тушити ще 10 хв. Далі додати томатну пасту, тушити ще 5 хв. В кінці дати сметану, нарізаний дрібно часник і чорний перець, 5 хв протушити і виключати.

Цю ікру я не пробувала закатувати- вона у нас з’їдається моментально, за пів дня. Хай і вам буде смачно!

Люблю дивитись відео хороших психологів, які говорять на різні болючі теми. От сьогодні дізналась, що виявляється зовсім не обов’язково догоджати всім людям. Мені дивно, бо я до цього часу цього не знала. Постійно старалась говорити і робити те, що хочуть від мене інші- а це виявляється неправильно. Соромилась висловлювати свою справжню думку, тому говорила те, що від мене хотіли почути. А один мудрий психолог назвав таке життя ‘ коту під хвіст’. А й справді- якщо робиш не те, що хочеш, і постійно намагаєшся вгодити всім, крім самої себе- що в цьому доброго? От і вчись тепер в майже 40 років робити те, що хочеш… Тут напевно важливо точно знати, що саме ти хочеш, а ще точно знати, що ти маєш право робити це( звичайно, якщо це не шкодить іншим)- і неважливо, що про тебе думатимуть інші. Ох, ці інші… Їх думка для нас така важлива…А вони ж обов’язково обурюватимуться: ‘Як так, яке вона має право бути такою непристойно щасливою!’ А бути щасливим- це ж так непристойно! Сподобалась мені фраза Ф.Раневської : Будьте щасливі– це так дратує інших!

Я бажаю вам бути щасливими! А якщо для вас щастя- це ось така маленька баночка ябкового(як кажуть у Львові) джему, то йдіть і неодмінно його зваріть. Я так і зробила сьогодні!

Складові: 1 кг яблук, 400-500 г цукру, цедра і сік половини апельсина, 1 паличка кориці, 3 шт. гвоздики.

Готуємо: яблука обчищаємо від шкірки і тремо на крупній тертці( крім качанчика). Засипаємо цукром і соком апельсини, додаємо цедру, перемішуємо і залишаємо на 1 год. Далі ставимо на великий вогонь і доводимо до кипіння. Зменшити вогонь і варити 5 хв. Додати паличку кориці і варити 25 хв. Витягти корицю і покласти гвоздику, варити ще 20 хв., помішуючи час від часу. Гарячий джем перекласти в стерилізовані теплі банки і закрити простерилізованими кришками.

Я м’ясної їжі не пропагую, тому мій борщ – суто вегетаріанський, але дуже смачний. Цей варіант- із молодою квасолею, молодим буряком та буряковою гичкою(листям). Смак-шикарний! Мрія кожного вегетаріанця. В дитинстві і юності я борщ, як і інші супи ненавиділа і не їла їх взагалі- бо мої домашні готували їх із м’ясом та ще й шкварками. І взагалі я домашньої їжі майже не їла (хіба мамині млинці та сирнички)- бо майже все у нас м’ясне було. А я м’яса терпіти не могла! Тому харчувалась переважно йогуртами, солодкими сирками, фруктами-овочами та чаєм. Був у мене період, коли я на сухофруктах і горіхах ‘сиділа’. Чи на вівсянці. Чи на мюслях. Всяке було. Не сприймаючи м’яса з дитинства, я свідомо відмовилась від нього у 13 років- і вже 24 роки його не вживаю. Довго відбувався мій пошук: то я самі фрукти їла, то самі сирнички, то овочеві салати та горіхи… Я довго випробовувала, що для мого організму є добрим. І лише у 30 з хвостиком я усвідомила, що готувати-то треба, бо став підростати мій син Матвійко, і йому потрібно було давати супчики, а не горіхи…І я почала їх варити- так я відкрила для себе, що є купа страв без м’яса, тих самих супів- тільки без шкварок…І тепер серед моїх улюблених блюд є ось такий легкий і корисний борщик, а ще- сочевичний супчик, а ще- картопляне рагу з баклажанами, а ще- різноманітні овочеві запіканки… Мій список поповнюється, і я розумію, що вегетаріанці- це не вічноголодні люди, яким нічого ‘нормального’ не можна. У нас теж є купа смачнющих рецептів! А одна моя знайома так навіть і яєць не вживає- суто молочно-рослинна дієта, і має в запасі величезну кількість прекрасних блюд!

Спробуте і ви приготувати такий легкий і мегакорисний борщик- вам неодмінно сподобається!

Складові: 1 морквина, 2 середніх буряки з гичкою(листям), 1 скл. молодої квасолі, 3 середніх картоплини, пів невеликої капустинки, цибулина, сіль, приправа хмелі-сунелі, томатна паста (2-3 ст.л.).

Готуємо: дрібно нарізати овочі, буряк натерти на крупній тертці. Засмажити на олії(чи на топленому маслі) цибульку, додати тертий буряк і томатну пасту+ трохи води, добре перемішавши, протушити до готовності. В киплячу воду закинути квасолю і моркву, через 15 хв. докинути картоплю і хмелі-сунелі(1 ч.л.), варити ще 10-15 хв. Додати нарізану капусту і порізану бурякову гичку, варити до готовності. В кінці додати протушений буряк з томатом і цибулею, посолити і вимкнути газ. Борщ готовий!

Смачного вам!

У нас два тижні не було інтернету. Що я робила увесь цей час? О, життя без інтернету і життя з ним- це як життя на двох різних планетах. Я в’язала шкарпетки, дочитала нарешті книгу Анни Бикової ‘Школярі лінивої мами’, зв’язала собі осінню шапочку, гуляла біля озера- і просто проводила багато часу з дитиною( бо він не сидів, як завжди, у мультиках). Було класно, і я майже не скучала і не шкодувала, що ми від’єднані. От тільки блогу трохи бракувало.. .А ще я смажила кабачкові млинці. Рецепт- мамин, з дитинства, а кабачки- з городу моїх родичів, які люб’язно дозволили нам збирати врожай. Пам’ятаю, спогад з дитинства: я на кухні облизую тарілку від сметани, а мама смажить чергову партію ось таких млинців- і мені так затишно і світло, бо мама поряд(що було нечасто, бо мама жила і працювала в іншому місті, а ми з сестричкою жили у дідуся і бабусі). Тому для мене кабачкові млинці- це одна і та ж асоціація: мама і дитинство. Щастя!

Складові : 1 кабачок(середній), 1 яйце, 3 ст. л. борошна, трохи соди(дві дрібки), сіль до смаку, можна ще 1 ч. л. цукру додати.

Готуємо: кабачок натерти на крупній тертці, додати борошно, яйце (якщо кабачок великий, то я даю 2 яйця і відповідно в 2 рази більше борошна), сіль, трохи цукру (можна цукор і зовсім не давати), соду(негашену). Все гарно перемішати ложкою. Викладати ложкою масу на розігріту пательню і смажити млинці на невеликому вогні. Подавати зі сметаною.

Цей пиріг- улюблений пиріг моєї мами, вона може його їсти нон-стоп( і я теж!) Від нього просто неможливо відлипнути! Так багато ягід і таке ніжне крохмальне тісто, і готувати-то його: тап-ляп та й готово. Тертий пиріг- король нашого літнього столу. Готую я його з найрізноманітніших ягід (з чорницями дуже смачно!): порічки, смородина, ожина- тільки з малинкою ще не куштувала, але спробую. Сьогоднішній варіант- смородина і порічки, з неповторною кислинкою. Особливо люблю їсти цей пиріг на наступний день, коли тісто стане трохи м’якшим ( в перший день воно хрусткіше, а я люблю м’якший варіант). В холодильник його не ставлю- за два дні пиріг миттю зникає зі столу. Печіть його, не вагаючись, і запросіть усіх своїх друзів на чай!

Складники: 1 скл. борошна, 1 скл. крохмалю, 1 яйце, 100г розтопленого масла, 4 ст. л. цукру+ для посипання ягід, 1 ч.л. соди, гашеної оцтом, 0, 5 л. смородини+ 1 скл. порічок(чи трохи менше).

Готуємо: Борошно, крохмаль, цукор перемішати, дати дрібку солі. До розтопленого масла( не гарячого) додати яйце і швидко перемішати, додати соду, гашену оцтом. Масляну суміш додати до борошняної. замісити еластичне тісто, розділити його на 2 частини і поставити в морозилку на 30-60 хв. Дечко змазати маслом і посипати манкою. Одну частину тіста натерти на крупній тертці, рівномірно розподілити по дечкові. На нього висипати рівномірно ягоди і посипати їх цукром. Зверху натерти другу частину тіста. Пекти в розігрітій до 200 градусів духовці 30 хв, до легкого зарум’янення.

Хай вам смакує!

Слухала сьогодні Рахманінова і чаклувала над абрикосовим джемом, думаючи: ‘Яка то сила- класична музика, скільки натхнення вона дає!’ Навіть мій кіт любить її слухати. Коли я ставлю диск із класикою, він вмощується на подушці поруч- і блаженно засинає, і я впевнена- не від нудьги, а від заспокоєного задоволення. Ну як можна не любити Шопена чи Вівальді? А пекти пиріг чи варити варення, слухаючи таку музику- це взагалі вершина насолоди. Я часто так роблю. А навчилась я цього від однієї американської мами, з якою була знайома майже 20 років тому. Мені було 18 і я працювала приватною вчителькою української мови для її дитини. Одного разу заходжу до них додому- а з кухні лунає класична музика, і місіс Вебер щось пече. Я так і завмерла. Це було шикарне видовище. І я подумала: ‘Це- круто! Класика- в повсякденному житі, на кухні!’ А чому б і ні? І тепер роблю так сама. Цього разу під музику Вівальді у мене зварився ось такий смачнющий джем. Абрикосовий.

Складові: 1 кг абрикосів, 800г цукру, сік одного лимона.

Готуємо: абрикоси промити, видалити кісточки. Викласти шарами в каструлю, пересипавши цукром. Залити лимонним соком. Залишити на ніч, накривши рушничком. На другий день перевірити кількість рідини: вона має покривати плоди. Якщо замало- додати кип’яченої води, забагато- злити зайве. Варити на середньому вогні 30 хв., помішуючи. Піну знімати. Дати охолонути. Перемолоти блендером до однорідності. Знову довести до кипіння, вимкнути і розлити по стерилізованих банках, закривши простерилізованими кришками. Джем готовий!

Смачного вам!

Сьогодні вранці(ранок для мене взагалі- творча пора) я слухала smooth relaxing jazz, варила абрикосовий джем(рецепт якого опублікую найближчим часом, принаймні сподіваюсь на це) і пекла білковий кекс. Фруктові запахи носились по кухні, потім до них додався аромат ванілі (пікся кекс), а згодом- лавандовий, коли я дістала пучечок сухих квітів і робила з ними фотосесію. Білки залишились після вчорашнього смородинового пляцка, і я не хотіла їх просто взяти і викинути- це ж марнотратство. Економити їжу мене навчив мій дід, який пережив голод і війну, і я досі пам’ятаю, як він сварив мене, коли я викидала в смітник яблуко, обгризене не до самих зерняток, і як він не міг розпрощатись із запліснявілим хлібом і згодовував його голубам у нас на підвіконні- лиш би не викинути. Тому білки я не змарнувала, а спекла ось такий кекс. Молочно-білковий. Він справді смачний, я пекла його вже багато разів. Дуже він смакує з чаєм, особливо м’ятним. Ще можна сміливо додати до нього родзинки або сезонні ягоди.

Потім була фотосесія із сухими квітами лаванди( шалено люблю її запах! А ще для мене лаванда- це спогад з дитинства: я маленька лежу в ліжку, а мама ставить платівку Софії Ротару, і я чую ‘Лаванда-а, горная лаванда…’ Ось так я лаванду й полюбила. Асоціації із нею- спокій, затишок, дитинство. … Потім я в’язала шкарпетки (блакитно-зелені, мої улюблені кольори), а коли я в’яжу- це так х’югово, як кажуть данці. Затишно і по-домашньому. Коротше, ранок вдався. А потім був чай з сьогоднішнім кексом і вчорашнім пирогом. Ну що ще потрібно для щастя?

Складові: 100г розтопленого і охолодженого до кімн. температури масла, 1 скл. борошна, 0,5 ч.л. розпушувача, 0,5 скл.цукру, 100 мл. молока(теплого), 3 білки, ванілін, дрібка солі, ягоди за бажанням.

Готуємо: збити білки з сіллю, додати цукор і ванілін, збивати 5 хв.. Влити охолоджене масло, молоко, всипати просіяне борошно з розпушувачем. Якщо додаєте ягоди, додайте їх на цьому етапі. Акуратно перемішати, вилити тісто в форму для кекса, змащену маслом. Пекти при 180 градусах до готовності (до сухої палички. В мене пеклось 30 хв.) За бажанням можна всі пропорції збільшити вдвічі, бо кекс виходить невеликий.

Смачного вам!

О, цей пляцок- 5-ти зірковий однозначно! Я довго думала чи пекти його зі смородиною- кисла ягода все-таки, і тепер розумію, що не прогадала. Смородина тут ідеально вписується, і це поєднання ванільного домашнього пудингу з шоколадним бісквітом, таким ніжним і м’яким, зі смородиновим желе- ну просто мрія! Десерт королів, як на мене. Моїй племінниці Зої цей пляцок точно сподобається- а я люблю, коли моя випічка знаходить поціновувачів. Так приємно пекти для когось, знаючи, що цей хтось неодмінно скаже: ‘Знаєш, а цей твій пиріг такий нічогенький! Маєш ще шматочок?’ Чомусь згадала фільм ‘Шоколад’, де ця дивовижна жінка творила чудеса за допомогою своїх шоколадних цукерок. Така шоколадо-терапія в неї була… Ну а у мене- пляцкотерапія. До виготовлення шоколаду я ще не доросла, але хто зна, може колись… Тим не менше, сьогодні у нас – ось цей смородиновий пляцок, і я ним страшенно задоволена. Обов’язково спробуйте його, і хай для вас він стане ліками від поганого настрою та депресій( хоча, які депресії – літо ж у розпалі!), я завжди так від смутку і рятуюсь: йду й печу щось. Отже, до роботи!

Складові: Бісквіт: 4 ст. л. цукру, 60 г борошна, 1 ст. л какао, 0,5 ч. л. розпушувача, 2 яйця. Смородиновий прошарок: 0,5 л смородини, 200-250 г цукру (до смаку), 1 пакетик желатину, 1 скл. води. Пудинг: 3 жовтки, 50 г масла, 0,5 л молока, 7 ст.л. цукру, 4 ст. л. крохмалю, ванілін(дрібка).

Готуємо: спочатку печемо бісквіт: збити білки, поступово додаючи цукор, до пишної світлої маси. Додати розтерті жовтки. Просіяти на масу борошно з розпушувачем, додати какао і акуратно перемішати рухами знизу вверх. Вилити тісто на змащений пергамент(в формі), розрівняти. Пекти 6-7 хв. при 230 градусах(пічку розігріти заздалегідь). Готовий бісквіт відставити, щоб охолонув. Пудинг: молоко довести майже до кипіння. Крохмаль, цукор і жовтки розтерти, додати ванілін. З’єднати цю суміш з молоком, варити на малому вогні, постійно помішуючи, до загустіння. В готовий пудинг вмішати масло(можна і без масла, я от наприклад сьогодні масло взагалі забула додати- і все-одно прекрасно вийшло!). Дати охолонути. Желе: смородину перетерти блендером, додати цукор. Желатин замочити на 10 хв в склянці холодної води. Далі поставити його на вогонь і добре прогріти, але до кипіння не доводити( має бути гаряче, але, щоб не кипіло). Тонкою цівкою влити желатин до смородини, гарно розмішати. Дати охолонути.

На шоколадний бісквіт викладаємо пудинг, а зверху заливаємо смородиновим желе( має трохи схопитись)- і ставимо в холодильник на декілька годин.

Десерт готовий!

Судячи із зовнішнього вигляду цього печива, я ніколи б не подумала, що воно може бути таким смачним. Якісь такі-собі невиразні чи то пляцочки, чи взагалі незрозуміло що…Але це той випадок, коли зовнішність буває оманливою. Це печиво має такий насичений смак кунжуту, і воно таке…жувальне, м’яке. Борошна майже зовсім не відчувається, просто море кунжуту… І якщо взяти до уваги, що сезам- просто потужне джерело кальцію, то я думаю, що це печиво, як тепер модно казати, реально варто спекти. Для того, щоб кальцій максимально засвоївся, я кунжут перемолола в кавовому млинку, залишила лиш жменьку не перемеленого насіння, щоб смак був виразнішим. Чому я його перемелюю? Одна добра знайома, котра багато знає про харчування, повідала мені, що кунжут засвоюється тільки в перемеленому вигляді. Якщо ж його не молоти, користі він не дає. Ну а оскільки мені хочеться поєднати приємне з корисним- я вирішила прислухатись до її поради. Ось так. На смак печива це не повпливало, навпаки, від цього воно ще смачнішим вийшло. Дуже радила б таке печиво давати діткам, і ще й пекти разом із ними- для них це так цікаво! Готується печиво просто і швидко, печеться 10 хв.

У мене асоціації з цим печивом такі екзотичні: Каїр, жінки , закутані з ніг до голови в темний одяг, паста тахіні, яку я вперше в житті спробувала в гостях у одної єгиптянки, теж закутаної з ніг до голови в чорне- і це нескінченне тепле літо, море… Прогулянки нічним Каїром, дивне східне життя, таке несхоже на наше. А ще- черепахи. Страшенно люблю черепах! І сезам. Отже печемо- чи ні?

Складові: 150 г кунжута, 80г борошна, 60 г масла (м’якого або топленого), 100г цукру+1 ст. л. , ванілін, 1 ч.л. розпушувача, 1 яйце, дві дрібки солі.

Готуємо: 100г кунжута перемолоти в кавомолці, додати цукор, ванілін, сіль, розпушувач, борошно. Масло (м’яке або розтоплене і злегка охолоджене, кімнатної температури) розтерти з яйцем ложкою. Додати до сухої суміші масляно-яєчну і решту кунжута, немеленого. Добре розмішати ложкою. Викласти суміш у форму, встелену змащеним пергаментом, розрівняти ложкою, рівномірно розподілити (товщина десь 1,5 см). Випікати при 180 градусах 10 хв, до легкого зарум’янення (духовку розігріти зазадалегідь). Спечений пляцочок порізати на квадратики. Дуже смачно з чаєм каркаде ( ну зовсім, як в Єгипті!).

Ці огірочки- суперкорисні: ніякого оцту, тільки сіль, вода(плюс часник, хрін, кріп та листя смородини) та огірки. Я стараюсь оцту взагалі не використовувати, бо він шкідливий, і цей рецепт для мене став відкриттям. Огірки вийшли хрумкими і надзвичайно смачними! До того ж все квашене(а не мариноване)- як кажуть дієтологи- дуже корисне! Тому сміливо беріть цей рецепт- і за роботу. Не забудьте запастись банками (я використовую ‘єврозакрутку’) і простерилізувати кришки (5-10 хв. в киплячій воді).

Складові: огірки, кріп для консервацій (стебло з насінням), часник, дрібно порізаний, листя і корінь хрону, листя смородини або вишні, банки.

Готуємо: огірки мають постояти в сирій воді(від 1 год. до 3-х), помити їх. Залити їх кип’ятком на 5 хв. В чисті банки покласти трохи часнику, 2-3 листочки смородини або вишні, частину листка хрону, нарізаний корінь хрону, трохи кропу(потрохи в кожну банку). Покласти огірки в банки. В 1 л. сирої води розчинити 2 ст. л. солі. Залити цим розчином огірки. Залишити на два дні. Далі злити розсіл з банок в каструлю і закип’ятити його. Щойно закипіло- вимкнути. Залити гарячим розсолом огірки. Закрити простерилізованими гарячими кришками. Все!

Насолоджуйтесь!