Люблю дивитись відео хороших психологів, які говорять на різні болючі теми. От сьогодні дізналась, що виявляється зовсім не обов’язково догоджати всім людям. Мені дивно, бо я до цього часу цього не знала. Постійно старалась говорити і робити те, що хочуть від мене інші- а це виявляється неправильно. Соромилась висловлювати свою справжню думку, тому говорила те, що від мене хотіли почути. А один мудрий психолог назвав таке життя ‘ коту під хвіст’. А й справді- якщо робиш не те, що хочеш, і постійно намагаєшся вгодити всім, крім самої себе- що в цьому доброго? От і вчись тепер в майже 40 років робити те, що хочеш… Тут напевно важливо точно знати, що саме ти хочеш, а ще точно знати, що ти маєш право робити це( звичайно, якщо це не шкодить іншим)- і неважливо, що про тебе думатимуть інші. Ох, ці інші… Їх думка для нас така важлива…А вони ж обов’язково обурюватимуться: ‘Як так, яке вона має право бути такою непристойно щасливою!’ А бути щасливим- це ж так непристойно! Сподобалась мені фраза Ф.Раневської : Будьте щасливі– це так дратує інших!

Я бажаю вам бути щасливими! А якщо для вас щастя- це ось така маленька баночка ябкового(як кажуть у Львові) джему, то йдіть і неодмінно його зваріть. Я так і зробила сьогодні!

Складові: 1 кг яблук, 400-500 г цукру, цедра і сік половини апельсина, 1 паличка кориці, 3 шт. гвоздики.

Готуємо: яблука обчищаємо від шкірки і тремо на крупній тертці( крім качанчика). Засипаємо цукром і соком апельсини, додаємо цедру, перемішуємо і залишаємо на 1 год. Далі ставимо на великий вогонь і доводимо до кипіння. Зменшити вогонь і варити 5 хв. Додати паличку кориці і варити 25 хв. Витягти корицю і покласти гвоздику, варити ще 20 хв., помішуючи час від часу. Гарячий джем перекласти в стерилізовані теплі банки і закрити простерилізованими кришками.

Слухала сьогодні Рахманінова і чаклувала над абрикосовим джемом, думаючи: ‘Яка то сила- класична музика, скільки натхнення вона дає!’ Навіть мій кіт любить її слухати. Коли я ставлю диск із класикою, він вмощується на подушці поруч- і блаженно засинає, і я впевнена- не від нудьги, а від заспокоєного задоволення. Ну як можна не любити Шопена чи Вівальді? А пекти пиріг чи варити варення, слухаючи таку музику- це взагалі вершина насолоди. Я часто так роблю. А навчилась я цього від однієї американської мами, з якою була знайома майже 20 років тому. Мені було 18 і я працювала приватною вчителькою української мови для її дитини. Одного разу заходжу до них додому- а з кухні лунає класична музика, і місіс Вебер щось пече. Я так і завмерла. Це було шикарне видовище. І я подумала: ‘Це- круто! Класика- в повсякденному житі, на кухні!’ А чому б і ні? І тепер роблю так сама. Цього разу під музику Вівальді у мене зварився ось такий смачнющий джем. Абрикосовий.

Складові: 1 кг абрикосів, 800г цукру, сік одного лимона.

Готуємо: абрикоси промити, видалити кісточки. Викласти шарами в каструлю, пересипавши цукром. Залити лимонним соком. Залишити на ніч, накривши рушничком. На другий день перевірити кількість рідини: вона має покривати плоди. Якщо замало- додати кип’яченої води, забагато- злити зайве. Варити на середньому вогні 30 хв., помішуючи. Піну знімати. Дати охолонути. Перемолоти блендером до однорідності. Знову довести до кипіння, вимкнути і розлити по стерилізованих банках, закривши простерилізованими кришками. Джем готовий!

Смачного вам!

Для мене думка про літо часто асоціюється із Мумі-тролями. Ну хто не читав дивовижної трилогії Туве Янсон ‘Країна Мумі-тролів’? (хто не читав- обов’язково прочитайте, це книга-легенда, така добра і філософська, і від неї робиться так якось спокійно і затишно…) Так от, для мене літо- це така мумі-трольська пора, бо час варити варення і джеми, огірочки всілякі закручувати… Я уявляю себе Мумі-мамою і кажу собі: ‘Ну і яке вареннячко ми сьогодні наваримо? Може смородинове?’- і тупцяю на кухню, передчуваючи, які зараз аромати будуть лоскотати мого носа: смородина, агрус, таке все фруктове і запашне! От ще тільки фартушка мені не вистачає і незабутньої торбинки, яку носила Мумі-мама…Отже, сьогодні ми варимо агрусово-смородинове вареннячко, цілком у Мумі-трольському стилі!

Складові: майже 1 л. агрусу, 0,5 л. смородини, 1 скл. води, 800г цукру.

Готуємо: цукор розварити зі склянкою води, додати очищені від плодоніжок і оцвітин агрус та смородину. Варити на малому вогні, час від часу помішуючи. У мене варення варилось хвилин 45. Піну по можливості збирати. Гарячим варення розлити у банки, заздалегідь вимиті та простерилізовані, закатати простерилізованими кришками (я використовую банки типу ‘єврозакрутка’- з ними набагато легше і простіше це все робиться). Закатані банки можна зберігати не в холодильнику. Варення дуже гарно желюється.

Насолоджуйтесь!